• Ср. Июн 9th, 2021

Боротьба Зеленського з олігархами — до чого це призведе

Июн 9, 2021

Боротьба Зеленського з олігархами - до чого це призведе

Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

2 червня президент Володимир Зеленський вніс на розгляд Ради законопроект про деолігархізацію, що викликало вкрай неоднозначну реакцію не лише в соцмережах (в тому числі — за допомогою їдких «фотожаб»), але і в експертних колах. Про те, чому розрекламований Банковою законопроект про боротьбу з олігархами на виході може виявитися «пустушкою», не змінивши нічого в українській економіці і добробуті громадян, але допомогти «піднятися» деяким «топам» в Офісі президента, читайте в матеріалі «Апострофа».

«Опудало» для грошових мішків

Починаючи з часів президентства Віктора Ющенка, кожен з українських глав держави багато говорив про необхідність боротьби зі згубним впливом головних «грошових мішків» на Україну, проте вся боротьба з ними закінчувалася на етапі розмов. Нинішня влада в особі Володимира Зеленського вирішила підтримати традицію, злегка полякавши олігархів законодавчою творчістю.

Після тривалого розігріву (в тому числі — і «вкиданням» в ЗМІ «сирого» проекту закону), 3 червня на сайті Верховної Ради з’явився текст президентського законопроекту, зареєстрований днем раніше. Документ визначили як невідкладний, його незабаром повинен розглянути парламентський комітет з нацбезпеки, оборони та розвідки.

Основою законопроекту є чотири критерії, за якими визначатимуть олігархів. Для того, щоб отримати статус олігарха, тій чи іншій особі потрібно відповідати трьом з них:

— має активів на 1 млн прожиткових мінімумів (2,270 млрд гривень або $83,3 млн);

— має значний вплив на ЗМІ: є бенефіціаром або іншим чином контролює засоби масової інформації, або був таким на момент вступу закону в силу, але потім передав ці ЗМІ «пов’язаній особі з неідеальною діловою репутацією»;

— бере участь в політичному житті: працює чиновником або очолює орган виконавчої влади, пов’язаний з таким особою, або керує політичною партією, або фінансує партію, агітацію або проведення мітингів;

— є бенефіціаром або контролером природної монополії або монопольної на ринку компанії.

Офіційно визнані олігархи будуть включені в спеціальний «Реєстр осіб, які мають значну економічну і політичну вагу у суспільному житті (олігархів)» за поданням Кабміну, Нацбанку або Антимонопольного комітету, рішення по яких буде ухвалювати РНБО.

Наслідки внесення до цього реєстру передбачають заборону на здійснення прямих внесків на підтримку політичних партій. Також забороняється бути бенефіціаром або контролером ЗМІ, яке поширює інформацію політичного характеру. Крім того, олігархам хочуть заборонити купувати об’єкти великої приватизації та зобов’язати їх подавати декларації відповідно до закону «Про запобігання корупції».

Міністр юстиції Денис Малюська вважає, що в проекті є кілька технічних помилок, які спокійно можна виправити до другого читання, а в цілому це якісний документ, що відповідає меті.

«Ключова історія в ньому — це реєстр, хоча всі фокусуються на іншому. Були опції радикальніші та цікавіші, але ймовірність їх успішної реалізації близька до нуля», — зазначив Малюська.

Піарна боротьба з розмитими визначеннями

З цими словами глави Мін’юсту не згодні експерти, які вказують на нечіткість і розмитість формулювань, застосованих у проекті. Так, юрист ЮФ «Анструм» Микола Алексюк вказує на нечітке визначення поняття «електронного ЗМІ» і терміна «кінцевий бенефіціарний власник», який застосовується в різних значеннях. Але це ще не найслабші місця законопроекту.

«Незрозуміло, як перевірити критерій про статус монополіста, — кожен раз призначати перевірку АМКУ? Ще один критерій — підтверджена вартість активів олігарха — визначається незрозуміло ким. З ознакою участі в політичному житті і фінансування партій теж немає ясності — про який обсяг участі йдеться, хто дає оцінку політичній природі вимог, про які йдеться у відповідному пункті проекту? В декларації про контакти чиновників з олігархами або їх представниками, знову-таки, незрозуміло, як визначати останніх», — говорить Алексюк.

Ще більш критично ставиться до проекту редактор видання «Наші гроші» Юрій Ніколов. Він вважає, що до деолігархізації документ взагалі ніякого відношення не має.

«По кожному з чотирьох критеріїв олігархів формулювання легко можуть бути розбиті в судах або можуть бути предметами дискусії: наприклад, що таке «вплив на політику» або «значний вплив на ЗМІ». Ось 9% Медведчука в «1+1» — це значний вплив, чи ні, або 23% Льовочкіна в «Інтері»?», — говорить Ніколов.

Він зазначає, що схожа ситуація спостерігається і з іншим олігархічним критерієм, бенефіціарним володінням різними структурами. Наприклад, Дмитро Фірташ не значиться бенефіціаром облгазів і їх материнської компанії «Регіональна Газова Компанія». У жодному реєстрі такої інформації немає, в той час як облгази — природна монополія, яка підпадає під один з критеріїв законопроекту. Та й з монополією на товарному ринку історія не краща.

«У проекті говориться про «монополії на товарному ринку на момент вступу закону в силу». Але АМКУ визначає монополії на конкретний період. Наприклад, Фірташа визнали монополістом на ринку добрив в 2016-2018 роках, а рішення про це з’явилося аж в 2020 році. Тобто, на момент, коли (і якщо) проект приймуть, АМКУ нікого не визнає монополістом», — говорить Ніколов.

Економічний експерт Єгор Киян з Міжнародного центру перспективних досліджень звертає увагу на те, що крім критеріїв, які перераховані в проекті, в ньому не вистачає формули розрахунків: звідки, власне, взялися деякі критерії. Тобто, як їх обчислювати?

«Можливо, після прийняття проекту медіа почнуть менше транслювати політично заангажовані речі. Це єдиний позитив, який я можу побачити в цьому законі», — говорить Киян.

«Вегетаріанці» проти олігархів

На його думку, весь проект носить виключно «фасадний» характер і буде мати взаємовигідний характер для олігархів, політичної еліти і для зовнішніх стейкхолдерів, яким Україна покаже нібито зниження градуса олігархізації в економіці. Але в глобальному плані, вважає експерт, нічого не зміниться. Процес справедливого перерозподілу національного багатства таким документом не налагодити, тому що в ньому відсутні інструменти боротьби з олігархами. Замість цього є цілі, які в ідеалі повинні були виконуватися іншими інститутами, а не РНБО.

«Якщо б у нас працювали державні інститути — судова влада, яка приймала б об’єктивні рішення; Кабмін, який приймав би виважені рішення не для виграшу певної фінансово-промислової групи (ФПГ), а на користь держави; АМКУ, який би відстежував, де які монополії створюються і вчасно не давав би цьому статися, то у нас би не було олігархів», — додає експерт, зазначаючи, що під категорію олігархів можуть потрапити як всім відомі люди (6 або 8 основних), так і набагато менш багаті і відомі українці.

«Від того, що встановлять якісь критерії — монополії не зникнуть і українці більше заробляти не почнуть. Та й «правильні» люди наживатися на цих потоках фінансових не перестануть», — підсумовує Киян.

Політолог Ігор Петренко зазначає, що антиолігархічний законопроект вийшов досить «вегетаріанським», але потрібно почекати і звернути увагу на зміни, яких він зазнає після проходження через профільний комітет і перше читання з правками.

«Схоже на те, що проект спрямований, в тому числі, проти Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Водночас, під прописані критерії РНБО зможе підігнати всіх, кого буде потрібно Банковій. Разом з тим, заборона на участь в приватизації — така собі загроза, порушення декларації про контакти передбачає «політичну або дисциплінарну відповідальність», але про порядок і форму притягнення до такої відповідальності нічого не говориться», — говорить «Апострофу» експерт.

Його підтримує Ніколов, відзначаючи, що справжня мета документа — направити олігархів на Банкову, щоб вони «правильними аргументами» доводили, що олігархами не є. Або ж, як мінімум, щоб отримання статусу не мало для них реальних наслідків.

Хто може стати в чергу до керівництва Офісу президента? В принципі, крім згаданих вище Медведчука і Порошенка, ослаблення яких можна назвати ідеєю-фікс Зеленського, і Коломойський, і Ахметов, і Пінчук, і інші великі бенефіціари ФПГ цілком можуть погодитися на «торги». Якщо не за свій майбутній статус (наприклад, якщо в списку не буде Ахметова, то від всієї цієї історії буде аж надто тхнути профанацією), то за відсутність реальних проблем для своїх бізнес-імперій. З огляду на наявність в оточенні Зеленського низки персонажів, завжди готових піти назустріч найбільшим бізнесменам країни, можна не сумніватися, що хтось із топ-керівників Офісу президента зможе непогано «піднятися» за спиною президента.

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись