• Чт. Сен 16th, 2021

Візит Меркель в Україну — які два питання турбують канцлера Німеччини

Авг 9, 2021

Візит Меркель в Україну - які два питання турбують канцлера Німеччини

Володимир Зеленський та Ангела Меркель Фото: Getty images

Під час візиту до Києва, який попередньо запланований на 22 серпня, канцлер Німеччини Ангела Меркель спробує переконати українського президента Володимира Зеленського в необхідності піти на поступки по будівництву «Північного потоку-2», а також торкнеться війни на Донбасі і так званої «формули Штайнмайера». Про специфіку цієї, останньої для Меркель поїздки в Україну в якості канцлера, а також про те, чому зовнішня політика Німеччини найближчим часом опиниться в «напівмертвому» стані через внутрішні політичні перестановки, «Апострофу» розповів експерт Українського інституту майбутнього і співробітник Стокгольмского центру з східноєвропейських досліджень Андреас УМЛАНД.

Візит до Києва 22 серпня стане прощальним для Ангели Меркель в якості канцлера Німеччини. Вона тут часто бувала і багато вкладала в проукраїнську політику Німеччини, особливо протягом останніх 7 років. Хоча, напевно, багато хто в Україні були не дуже задоволений, але канцлер намагалася — і була залучена в цю тему навіть більше, ніж німецький МЗС. Її візит — знак підтримки перед 30-річчям незалежності.

Але це загальний контекст. А специфічний контекст — розбіжність між Україною і Німеччиною щодо «Північного потоку-2». Меркель, ймовірно, постарається викласти німецьку позицію під час візиту до Києва. Мені здається, вона сама до цього проекту має двояке ставлення. Але є досить сильні економічні кола, які наполягають на тому, щоб трубопровід добудувати і щоб він увійшов в експлуатацію.

Всередині ЄС і Північної Америки існують серйозні політичні сили, які виступають проти цього проекту і будуть намагатися запобігти його запуску — в першу чергу мова йде про американський Конгрес. Але є побоювання, що якщо «Північний потік-2» не увійде в експлуатацію, то почнуться юридичні суперечки з «Газпромом», і ЄС доведеться компенсувати росіянам вкладені мільярди євро. Думаю, в будь-якому випадку, Меркель представлятиме під час цього візиту до Києва інтереси східно-німецьких земель, енергетичних фірм і взагалі німецьких еліт, які лобіюють проект.

Зараз я бачу явну спробу Росії натиснути на Європейський Союз, щоб були зняті обмеження на поставки російського газу, тому вони йдуть на такого роду шантаж — обмежують прокачування газу в ЄС і одночасно розміщують в ЗМІ оголошення, що європейські газосховища порожні. І хоча я не бачу, щоб цей шантаж був якось скоординований з німецькими елітами, Меркель, напевно, постарається переконати Зеленського, щоб він погодився з угодою, яка була підписана між США і Німеччиною щодо «Північного потоку -2» (наприкінці липня Берлін і Вашингтон домовилися добудувати трубопровід, якщо Німеччина вживе заходів в разі агресії Росії проти України або у разі спроб Кремля використовувати енергоносії як зброю проти України, — «Апостроф»).

Однак, думаю, Меркель буде важко дати будь-які однозначні гарантії Зеленському. Я б не став порівнювати, скажімо, Будапештський меморандум і «Північний потік-2», як це часто роблять. Коли почалася анексія Криму та війна на території України, робота «Північного потоку -1», який вже тоді функціонував, не була ніяк обмежена. Обіцянка, що після 2024 року якийсь новий договір про постачання російського газу через Україну до Німеччини — це теж анонс, і все це мало хто сприймає всерйоз. Загалом, «Північний потік-2» стане дещо амбівалентною спадщиною Меркель і стане певною плямою в історії її канцлерства.

Мене здивувало, що Меркель знову повернулася до так званої «формули Штайнмайера». Це стара угода, яке залишилося в спадок від Петра Порошенка. Мені здається, ця формула має таку популярність не тому, що пов’язана з паном Штайнмайером, а тому що вона пропонує повторити те, що трапилося в Східній Німеччині в 1990 році. Останні вибори в НДР в так звану «Народну палату» були проведені, коли на території Німеччини були окупаційні війська — 30 тис. радянських солдатів, а разом з сім’ями і персоналом там було близько 500 тисяч де-факто окупаційних військ. Але ці вибори були демократичними, успішними — і вони дали поштовх до об’єднання Німеччини. І тоді все дуже добре вийшло.

Але питання — чи можна на Донбасі провести дійсно демократичний процес, в результаті якого з’явиться легітимне представництво регіону, з яким можна було б обговорити возз’єднання? Тоді в Кремлі сидів Михайло Горбачов, а сьогодні — Володимир Путін. Якби був другий Горбачов, можливо, і можна було б провести таке в «ДНР» і «ЛНР». Але у Путіна зараз абсолютно інші цілі.

Я думаю, що Ангела Меркель хоче, щоб Зеленський дав згоду на початок якогось політичного процесу на Донбасі. Якби Зеленський погодився ще і на угоду по «Північному потоку-2», то, напевно, з точки зору Берліна, це був би ідеальний результат такого візиту.

Потрібно враховувати, що після виборів у Німеччині буде певний перехідний період, який може затягнутися на кілька місяців або навіть до року — будуть довгі коаліційні переговори і Німеччина буде зайнята сама собою. Потім буде новий канцлер — менш досвідчений, ніж Меркель на міжнародній арені. Зовнішня політика Німеччини буде перебувати в напівмертвому стані з вересня до листопада цього року — поки новий уряд не знайде свою лінію. Тому те, про що домовляться Меркель із Зеленським, буде певною спадщиною, яке протягом досить тривалого часу матиме визначальну роль.

Крім того, є тісне партнерство між партією ХДС Меркель і декількома українськими партіями — «Європейська Солідарність», «Батьківщина» і партія УДАР є спостерігачами «Європейської народної партії» — союзу помірних право-центристських партій Євросоюзу. Можливо, Меркель захоче зустрітися зі своїми українськими друзями. Але в будь-якому випадку, Україна зазвичай більше шукала контактів з ХДС, ніж отримувала у відповідь.

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись